Pro 30 | UkrOgienko | STEP | ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!

Proverbs 30

Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх, 1 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх! 2 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час, 3 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
4

Псалом Аса́фів.

5 Бог на Божім зібра́нні стоїть, серед богів Він судить: 6 „Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки бу́дете ви підіймати обличчя ^{▼▼Підіймати обличчя — прощати. Винуватий чи раб вклонявся перед ображеним чи паном до землі, і так чекав; коли той підіймав його, то це був знак вибачення. Пор. 1 М. 32. 21, 4. 6-7, 40. 13. Єр. 52. 31.} безбожних? Се́ла. 7 Розсуді́те нужде́нного та сироту́, оправдайте убогого та бідаря́, 8 порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“ 9 Не пізнали та не зрозуміли, у те́мряві ходять вони. Всі основи землі захита́лись. 10 Я сказав був: „Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі, 11 та однак повмира́єте ви, як люди́на, і попа́даєте, як кожен із вельмо́ж“. 12 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у вла́ді Твоїй всі наро́ди!
13

Пісня. Псалом Аса́фів.

14 15 Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, — 16 бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли! 17 Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш! 18 Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів,- і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“ 19 Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, — 20 намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни, 21 Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру. 22 І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. Се́ла. 23 Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, — 24 при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі! 25 Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в, 26 що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“! 27 Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі! 28 Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри, 29 так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею! 30 Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи! 31 Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть! 32 І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!
33